Головна » Освітній процес » Сторінка музичного керівника


Сторінка музичного керівника

Сторінка музкерівника Колеснік Ольга Сегріївна

Консультація для батьків   "ТВОРЧА ДИТИНА"

 

Творча дитина: зрозуміти і підтримати

Ознака сучасного світу- гостра боротьба за людські ресурси. У високорозвинених державах не лише створюються всі умови для розвитку творчих здібностей дітей з раннього віку, а й ведеться відкрита політика"полювання за інтелектом", переманювання до себе талантів з інших народів. На жаль, серед країн, що постійно втрачають активних і обдарованих громадян, -Україна, яка утвердилася як незмінний постачальник інтелектуальної молоді за кордон. Ми поставили автору запитання: як не згасити творчі поривання дошкільнят? Як розпізнати і підтримати дитину з особливо вираженою креативністю? І як професійно забезпечити її супровід на шляху до не простого майбутнього життя творчої особистості.

ЯК ПОМІТИТИ І НЕ ЗВЕСТИ НАНІВЕЦЬ ТВОРЧІ ПОРИВАННЯ ДИТИНИ

Загальновідомо: мало не від народження дитини люблячі дорослі завзято намагаються знайти те особливе, що вирізнятиме їхніх донечку чи синочка з-поміж інших дітей, чим можна буде похвалитися перед знайомими та родиною. Звична картинка: малюки, ледь спинаючись на стільчик, декламують  перед гостями вірші, співають пісні, у трирічному віці безпомилково розпізнають літери, завиграшки розв'язують арифметичні задачі, бадьоро  виконують  на скрипочці чи фортепіано відомі мелодії... Дорослі щедро винагороджують малят оплесками,  емоційно  підтримують, заохочують їх.

Натхненні такими результатами, батьки, як правило, відразу актуалізують для себе завдання: вивчити з дитиною ще більший вірш, ознайомити її наступного дня з новими літерами тощо. Коли ж помічають, що ця практика не дає жаданого результату, навіть більше того - призводить до проявів негативізму в дитини, безпорадно розводять руками. А подекуди навіть вдаються до примусу, намагаючись у такий спосіб навернути дитину до творчості, мовляв, "нейде наука без бука".

Розглянемо сутнісні ознаки дитячої творчості як особливого виду людської діяльності, аби формувати в батьків усвідомлене й виважене ставлення до проявів творчої спрямованості малюків.

Насамперед слід чітко розрізняти справжні творчі прояви у поведінці дитини і ті досягнення, які лише зовні нагадують творчість, а по суті є її імітацією.

Зауважимо: провідна ознака справжньої творчості – новизна продукту діяльності.

При цьому міра новизни може бути різною. Навіть цілковито репродуктивна діяльність не позбавлена творчого компонента, що виражається в індивідуальній манері виконання художнього твору, його авторській інтерпретації тощо. Це стосується і виконання завдань за зразком, коли дитина, дотримуючись запропонованої дорослим стратегії дій, вносить новий елемент, що поліпшує якість результату.

Творчість - процес та результат людської діяльності, спрямований на створення нових, не відомих раніше духовних або матеріальних продуктів. Ядро творчої особистості дошкільника- його фантазія, в основі якої лежить уявлення про продукт (результат) діяльності.

Отже, завдання вихователя – спостерігаючи за діяльністю дитини, визначити міру новизни в  ній, усвідомити, до якого полюса - творчого чи репродуктивного - вона тяжіє.

Психологічна природа творчої діяльності базується на специфічному дивергентному типі мислення дитини.

Диверrентне мислення (від лат. divergereвідхилятися,розходитися) - тип мислення, що полягає в пошуку різних варіантів розв'язання однієї проблеми.

Фантазування, висунення дітьми сміливих гіпотез дорослі часто вважають приводом для спрямування вихованців у русло "правильних відповідей" на кшталт: "Траву малюй зеленою","Потяг не літає", "Годинник - не іграшка, на нього слід дивитися, а не розбирати", "Малювати треба в альбомі, а не на стіні" тощо. При цьому дорослі забувають (або не знають): саме з ігор доспіджень народжуються нові ідеї, а фантазування- саме та точка відліку, в якій бере гору сміливість, і вир дитячих фантазій еволюціонує у нову форму чи зміст небувалої якості. Поставлені перед дилемою - обрати сміливий шлях спротиву стереотипам чи конформний шлях слухняності й покірливості, діти частіше обирають останній.

На думку В. Ефроімсона, відомого генетика ХХст., частота зародження геніальності проявляється рівномірно серед представників усіх народів та націй у пропорції 1 : 1000. То чому ж загальна кількість геніїв людства, згадуваних в енциклопедіях, становить лише близько 400-500 осіб? Відповідь очевидна: абсолютна більшість потенційно талановитих малюків не мають умов для розвитку ще в ранньому та дошкільному дитинстві, решта втрат припадає на шкільні роки.

ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Становлення творчої особистості – процестривалий і драматичний в особистісному вимірі. Розпочинається він фактично з раннього та молодшого дошкільного віку. Цей період можна вважати часом прояву загальних здібностей дитини, дії окремих чинників, які сприяють творчому розвитку або гальмують його. Провідна роль у цей час належить родині, в якій виховується майбутній вундеркінд. Наступний період - час прояву спеціальних здібностей, за якими дитину вперше визначають власне як творчу. Здебільшого це старший дошкільний вік.

У цьому віці дитина повною мірою насолоджується своєю славою творця (виконавця, художника, танцюриста, спортсмена, поета), але, зростаючи, поступово наражається на неприйняття оточенням інфантильної творчості. Юна особистість постає перед вибором: розвивати у собі новий, дорослий,талант чи приєднатися до числа людей, посередніх у цьому виді творчості. Це найбільш гострий і драматичний період у долі творчої особистості, який здебільшого припадає на шкільні роки. Водночас певний рівень домагань, особистісні якості цілеспрямованості, готовності до самореалізації у дитини залишаються. Один зі шляхів стабілізації у продуктивному творчому житті в юнацькі роки - творче оволодіння майбутньою професійною діяльністю.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСТІ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Творчість дошкільнят має свої особливості: дитина довільно поринає у творчий процес, бо його природа відповідає її світовідчуттю. Ознайомлення малюків з навколишнім світом, посуті, є винахідницькою діяльністю, що зумовлює безперервний ланцюг творчих розумових операцій. Для дорослих предметний навколишній світ сповнений логіки й сталих установок: призначення, доцільності, небезпек, прогнозованості, критичності тощо. Для дитини довкілля –дослідницький полігон, відкритий для експериментів та винаходів.

Виокремимо серед найважливіших ознак поведінки творчої дитини сміливість та некритичність.Сміливий дошкільник будує свою діяльність без опори на стереотипи. Досвід будь-якої діяльностіу нього відносно бідний. Тож йому нічого не залишається, як сміливо експериментувати. Цей феномен яскраво описано у повістях Астрід Ліндгрен "Карлсон, який живе на даху", "Пеппі Довгапанчоха" діють проти правил, сміливо й зухвало у створеному їхньою уявою світі.

На відміну від дорослого, дошкільня досить легко діє через ігрову диспозицію: його "Я" роздвоюється на Я-реальне і Я-уявне (творче). Отже, ще одна ознака дитячої творчості – розвинена творча уява. Її дію можемо помітити у самостійних рольових іграх, коли дитина придумує і розгортає різні сюжети, варіює ігрові дії. Необережне втручання дорослого в таку гру миттєво ламає вибудований в уяві дітей світ і перетворює гру на позбавлену творчості діяльність.

У творчості малюки самостверджують власнетворче "Я". Вони ревниво, а часом вороже ставляться до чужих успіхів, не погоджуються з критикою на свою адресу. Згадаймо уривок з повісті "Маленький Принц" А. Де Сент-Екзюпері. Маленький хлопчик запитував у дорослих, що зображено на його малюнку, й отримував незмінну відповідь: "Це - капелюх". Розуміючи, що ніхто не бачить на малюнку удава, який проковтнув слона, він зітхав розчаровано: "Дорослі такі нетямущі, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе". Важливо розуміти: для творчої дитини цінність її творіння залежить від того, якою мірою твір відображає її думки та почуття, а не від оцінки дорослих.

ЯК РОЗПІЗНАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

Для більшості педагогів та батьків очевидною ознакою обдарованості дитини є наявність у неї загальних і спеціальних здібностей: вроджених анатомо-фізіологічних (вокальні дані, постава, специфічно вдала для спортивних досягнень будова тіла тощо), розвинутої пам'яті (фонематичної, зорової, рухової, музичної), розумових, конструктивно-технічних, навчальних та інших. Насправді ж, для проблеми виявлення творчої особистості замало констатувати наявність у дитини здібностей. Важливо, спостерігаючи за її діяльністю, визначати особливості, що можуть свідчити про творчу спрямованість дошкільника.

Сучасна наука не дає вичерпного переліку ознак творчої особистості, тож виокремимо кілька особистісних ознак, властивих творчій дитині.

Відмова від опори на стереотипи. Здебільшого всім дошкільникам властива наявність сталого комплексу еталонів, що визначають основу їхньої взаємодії з навколишнім світом: "риба живе у воді", "квіти ростуть у квітнику", "ложкою їдять", "у кошик збирають яблука" тощо. Категорична опора на цей комплекс зумовлює явище ригідності - закляклості, млявості, малорухливості почуттів та фантазії. А у творчих дітей межі понять руйнуються - в їхню форму проникає новий, несподіваний ракурс. Що більш схильна дитина до чуттєвого усвідомлення всіх можливих вимірів свого досвіду, то більше можна сподіватися на розвиток її творчого начала.

Заувважимо: неоднозначне трактування вихованцем предметів і явищ потребує неабиякої терпимості з боку дорослих, які часто сприймають творчі експерименти дітей (розібрані, помальовані,з іпсовані предмети побуту) як непослух,з умисне псування речей тощо.

Схильність до парадоксального поєднання елементів і понять. Творча дитина полюбляє експериментувати з кольорами і формами, ідеями тощо, висуваючи неймовірні гіпотези, поєднуючи непоєднуване і відкриваючи новепризначення відомих речей. Спонтанна гра з ідеями перетворюється на важливе для нашого вихованця дослідження, з якого проростає  власне творчість. Так із сотень парадоксальнопоєднаних, несумісних, на перший погляд, речей еволюціонує нова цінність.

Незаангажованість зовнішніми оцінками.Для творчої дитини цінність продукту її діяльності не залежить від оцінок оточення (зокрема дорослого), а визначається нею самостійно. Найважливіше питання для творця - "Чи влаштовує мене моє творіння?". Дитина ж "опредмечує" у продукті своєї творчості саму себе в певний момент життя, власні хвилювання та роздуми, емоції й протести. Істинна творчість - процес глибокоінтимний, прояв внутрішнього стану особистості. Сказане не означає, що дитині байдужі наші оцінки. Вкрай важливо підтримувати малюка і схвалювати його роботу.

Здатність ризикувати. Творчі діти досить сміливі у своїх фантазіях та діяльності. Невдалі спроби творчого акту не викликають у них розчарування. Негативні оцінки дорослих- також неперешкода у поступі до мети. Сміливість творчої дитини дехто з батьків трактує як неконструктивну впертість, засуджуючи її, вважаючи проявом недостатнього життєвого досвіду, не вірячи у творчий успіх маляти. Так виникає фрустрація- основа агресивної поведінки дітей і навіть неврозів.

Креативність (від англ. create - створювати). Поняття "креативність" доволі широко вживане й означає здатність досягати мети у безвихідній ситуації, знаходити нестандартні й оригінальні способи розв'язання проблем. З наукового погляду креативність передбачає підвищену чутливість до проблеми, брак знань для її розв'язання, необхідність висунення та апробації альтернативних гіпотез. Креативність проявляється у ситуації,коли складне завдання потребує пошукута інтеграції нових елементів і рішень.

Розвинута пам'ять і здатність зберігати й переробляти інформацію. Прислів'я "В одне вухо влітає, з іншого вилітає" - не про творчих дітей. Вони здатні сприймати великі обсяги інформації,добре запам'ятовують її й за потребилегко відтворюють у деталях. Наприклад, дитина може створити деталізований малюнок літака, ракети, автомобіля, який бачила лише один раз.

Багатий словниковий запас. Якщо в дитини швидко розвинулося усне мовлення, то це ще не є прямим свідченням її схильності до творчості. А от якщо трирічна дитина активно вживає складні слова, складнопідрядні речення, влучно добирає синоніми, то це можна вважати ранньою ознакою творчої спрямованості.

Виховання творчої особистості - справа відповідальна й копітка, однак затрачені зусилля повернуться сторицею. Мине небагато часу – із нинішніх творчо спрямованих дошкільнят виросте справжня еліта нової Украіни, здатна брати на себе відповідальність за державотворенняі відродження могутнього потенціалу нашого народу в прийдешніх поколіннях.

ЯК ВИХОВУВАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

ü    Якомога більше спілкуйтеся з дитиною. Щиро й часто висловлюйте своє захо­плення її ідеями. Намагайтеся дати описо­ву оцінку досягнень. Заохочуйте похвалою все нове у дитячій творчості, підтримуйте фантазії. Пропонуйте малюкові ділитися з вами асоціаціями, які викликають у нього окремі властивості предметів (легка куль­ка, червоний м'яч, зелений кубик тощо), разом винаходьте нові іграшки, проводьте досліди тощо. Ставте уточнювальні запи­тання. Дайте дитині зрозуміти: її життя ці­каве вам в усіх проявах та деталях.

ü    Слухайте дитину і навчайте чути. Залу­чайте малюка до участі в обговоренні до­рослими важливих питань життя родини, групи, дослухайтеся до його міркувань. Переконуйтеся, що дитина правильно ро­зуміє ваші висловлювання.

ü    Учіть розмірковувати. Часто дорослі по­спішають показати малюкові найбільш простий чи оптимальний шлях розв'язання певної проблеми, позбавляючи його тим самим можливості сумніватися, помиляти­ся і вчитися на власних помилках. Важливо спонукати дитину самостійно розв'язувати свої проблеми, вчити розмірковувати.

ü    Разом пишіть і малюйте. Олівці й папір — найпростіше і найдоступніше приладдя для спільної творчості. Почніть з творчого задуму: "Придумаймо нову казку", "На­пишімо вірш", "Намалюймо фантастичну тварину" тощо. При цьому не має значен­ня мистецький рівень малюнка чи те, на­скільки добре римований вірш. Головне, щоб дитина відчувала довіру до педагога чи батьків, щиро ділилася своїми фанта­зіями, переживала разом зі значущим до­рослим радість від процесу творчості.

 

ü    Фантазуйте. Створіть умови, за яких зможете стимулювати розвиток дитячої фантазії. Наприклад, дивлячись разом мультфільм, зупиніть перегляд і запитайте в дитини, як би вона вчинила, опинившись на місці персонажа. Такий прийом спону­катиме її мислити самостійно, а недостат­ній життєвий досвід — шукати і знаходити нові рішення. Запропоновані дитиною ідеї можна обговорити разом.

 

 

 

 

 

"СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ СТАНОВЛЕННЯ                          

СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ДОСВІДУ ЗДОБУВАЧІВ

ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ

ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ"                                                                                                                                

                                                                                                                         

                                                                                                       Плахотнік Ольга Сергіївна,

                                                                                                         музичний керівник

               У статті автор розкриває значення театралізованої діяльності в житті дошкільнят, аналізує її різновиди та акцентує увагу на її значенні для соціалізації особистості дошкільника. Вона є найпоширенішим видом дитячої творчості та повинна займати важливе місце в педагогічному процесі закладу дошкільної освіти, сприяти всебічному розвитку вихованців. Організація театралізованої діяльності з дітьми забезпечує життя дитини в світі краси, гри, казки, музики, фантазії, творчості.

         Ключові слова: соціалізація, театралізація, ігрове середовище, НУШ, здобувачі освіти, ширма, актори.

 

         Заняття театральною діяльністю допомагають розвинути інтереси і здібності дитини; сприяють загальному розвитку; прояву допитливості, прагнення до пізнання нового, засвоєння нової інформації та нових способів дії, розвитку асоціативного мислення; наполегливості, цілеспрямованості, прояву загального інтелекту, емоцій при програванні ролей. Крім того, такі заняття вимагають від дитини рішучості, систематичності в роботі, працьовитості, що сприяє формуванню вольових рис характеру. У дитини розвивається вміння комбінувати образи, інтуїція, кмітливість, винахідливість, здатність до імпровізації.

         Відповідно до цього був створений художньо-естетичний осередок для театралізованих ігор, оформлений наступний дидактичний матеріал: «Дітям про театр», «Театральні професії», «Види театру»; розроблена картотека з тем: «Вправи і етюди», «Ігри на перетворення», «Ритмопластика», «Ігри на розвиток рухових здібностей».                Яскраві альбоми з ілюстраціями і картинками до казок привертають увагу дітей. Також за допомогою вихователів та батьків оформила  різні види театру: пальчиковий, настільний, тіньовий театр, театр «ложковий», театр «Цікава рукавичка». Були підібрані різноманітні матеріали і лекала для самостійного виготовлення дітьми атрибутів і елементів костюмів до вистав.

         Яскравою традицією в закладі стало проведення вистав для малят та батьків. Діти отримують величезне задоволення від участі в таких заходах. У процесі творчої діяльності переборюється острах дітей помилитися, зробити «не так, як треба», що має істотне значення для розвитку сміливості, волі дитячого сприйняття і мислення, кожному дається можливість відчути себе розумним, кмітливим. У підготовці театралізованих вистав беруть  участь діти, їх батьки, весь колектив дитячого садка. Спільно  готуємо декорації, афіші, розробляємо ескізи костюмів. Разом підбираємо музичні твори, розучуємо їх, працюємо над постановкою танців. Демонструємо вистави для вихованців всіх вікових категорій та  батьків .Величезне значення відіграє і відвідування театру, там діти мають можливість ознайомитись, навчитись правилам поведінки у соціумі.

         Методичною службою закладу в рамках Тижня театру  були проведені педагогічні години присвячені  театралізованій діяльності,  семінар – практикум «У світі прекрасного» - одним з головних питань якого була саме театралізована діяльність, майстер-класи з педагогами «Нетрадиційні види театру в ЗДО»,   

« Мистецтво бути актором», «Етюд як спосіб соціалізації дитини».

         В своїй роботі починаю впроваджувати театралізовану діяльність з групи раннього віку, починаючи з коротких творів таких як колискова «Котику сіренький», використовуючи настільний театр іграшок, театр картинок, стендовий. Це дає змогу формувати у дітей уміння самовираження, розвивається здатність до використання прийомів імпровізації, бажання до перевтілення, до спілкування і стосунків між однолітками і дорослими. Одним з найбільш ефективних засобів впливу на дитину є театралізована діяльність,  в якій найбільш яскраво проявляється принцип навчання: вчити граючи!

 

Все вищевикладене дозволяє зробити наступні висновки:

1. В процес театралізованої гри діти дізнаються про навколишній світ.

2. Розвиваються психічні процеси.

3. Розвивається мова.

4. Удосконалюється моторика.

5. Розвивається емоційно-вольова сфера.

6. Відбувається корекція поведінки.

7. Розвивається почуття колективізму.

8. Відбувається розвиток творчих здібностей.

9.Набуваються навички соціального досвіду.

Отже, розвивальне театралізоване предметно-ігрове середовище надає дитині нову, невичерпну інформацію, яка робить її провідником у світ сучасності, є незамінним засобом втілення ігрових задумів, забезпечує можливості для задоволення у грі соціальних, пізнавальних та естетичних потреб, сприяє творчому використанню різноманітних уявлень про навколишній світ, реалістичних та наукових ситуацій для створення нових сюжетних ігор.

                                               Література:

1. Артемова Л.В. Театр і гра / Л.В.Артемова. – К.: Томіріс, 2002. – С.108-144.

2. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л.― К.: Видавництво, 2012. – 26 с.

3. Білан О. І., Возна Л.М.. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля / О.І.Біланозна – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 264с.

4. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978. С.58-64.

5.Уланова С.І. Світоглядно-методологічні основи формування музично-естетичної культури //Зб. наук. статей. – Київ : Міносвіти України 1997.

6.Шевчук А. Творче освоєння дитиною світу культури / А. Шевчук // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. - №12. – С. 4-10.

 

 

 

 

 

                                 Готуємось до новорічних свят                       

 

 " Як себе вести, щоб дитина не розчарувалася у  новорічному ( чи будь-якому іншому) святі?
    Чи всім дітям приносить задоволення участь у новорічних ранках та карнавалах? Чому деяким з них подібні заходи не до душі? Як себе вести, щоб дитина не розчарувалася у святі? Ці питання напередодні Нового року хвилюють всіх батьків.
   Завжди були і є діти, які відчувають сильні переживання з приводу того, що їм доведеться розповідати вірш біля новорічної ялинки - перед Дідом Морозом або глядачами. Деяких з них ця перспектива настільки лякає, що вони ні за що не погоджуються вчити навіть елементарний вірш. Але буває й так, що дитина з задоволенням вивчить новорічний вірш і раптом в самий відповідальний момент не зможе вимовити ні слова. Дитина все забула або не знайшла у собі сили подолати боязкість. Чому так відбувається?
    Дитина дійсно може розгубитися в присутності великої кількості незнайомих дорослих людей. Адже одна справа - вивчити вірш і розповісти його вдома перед мамою, татом і бабусею, а інша справа - на сцені, перед глядачами. Тим більше, якщо у малюка подібний досвід публічних виступів відсутній. Перший вихід на сцену може пройти далеко не так гладко, як хотілося б батькам. Але вважати це серйозною проблемою навряд чи варто. Рано чи пізно діти звикнуть виступати перед іншими людьми. Як мінімум, вони навчаться цьому в школі, коли їм доведеться відповідати домашнє завдання перед усім класом. Звичайно, професійними артистами або красномовними ораторами вони можуть так і не стати, але ж не в цьому щастя. Дитина може розгубитися в присутності великої кількості незнайомих людей. Адже це зовсім не те ж саме, що виступати перед мамою! Інша справа, коли дитину на сцені сковує справжнісінький страх. Але це страх вже трохи іншого роду - страх не публічності, а помилки. Малюк боїться забути вірш чи пісеньку, сказати щось не так або зробити щось не те, чого очікують від нього дорослі. Мабуть, таку ситуацію дійсно можна назвати самою справжньою проблемою, корінь якої слід шукати в поведінці ... батьків! Так, так, саме батьки часто свідомо чи несвідомо формують у дитини подібні страхи. Зазвичай це відбувається так. Дитині необхідно підготувати вірш чи вивчити пісеньку до дитячому ранку, і ось мама з татом беруться за справу з усією серйозністю. А як же, адже їм так не хочеться, щоб їхня дитина "опростоволосился" перед батьками інших дітей. І, замість того щоб спробувати знайти тонкий підхід до дитини, по-справжньому зацікавити її майбутнім виступом, вселити впевненість у тому, що все вийде, дорослі вимагають від малюка бездоганного виконання. При цьому, якщо дитина не справляється, в хід можуть йти залякування і покарання. Дитина починає ще більше хвилюватися, у неї пропадає всяке бажання виступати. Тривога про те, що її покарають або будуть лаяти, якщо вона зіб"ється на сцені, оволодіває нею. Природно, такий стан не сприяє запам'ятовуванню і затьмарює весь передсвятковий настрій. Навіть якщо дитині і вдасться під тиском дорослих абияк зазубрити потрібний вірш, то вже на сцені може відбутися зрив - дитина просто застопориться, у неї пропаде від хвилювання "дар мови"
 
 

СПІВАЙТЕ РАЗОМ З ДІТЬМИ!



ПРО РОЗВИТОК ДИТИНИ ЗАСОБАМИ МУЗИКИ НАПИСАНО ЧИМАЛО НАУКОВИХ ТРАКТАТІВ І МЕТОДИЧНИХ ПОСІБНИКІВ. ОДНАК СЬОГОДНІ У БАГАТЬОХ БАТЬКІВ РАНО ЧИ ПІЗНО ВИНИКАЄ ЗАПИТАННЯ,ЧИ ВАРТО НАВЧАТИ ДИТИНУ МУЗИЦІ? ЧИ ВАРТО МАРНО ВИТРАЧАТИ СИЛИ І ЧАС ДИТИНИ, ЯКЩО ВОНА НЕ БУДЕ СПЕЦІАЛІЗУВАТИСЯ В ЦІЙ ГАЛУЗІ? ЩО ДАЄ МУЗИКА ДЛЯ ПІЗНАННЯ, ДЛЯ РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ?

НА ДУМКУ ДОСЛІДНИКІВ САМЕ ЗАВДЯКИ МУЗИЧНОМУ СЛУХУ ТА ЧУТТЮ РИТМУ ДИТИНА СПРИЙМАЄ РОЗМОВУ ЛЮДЕЙ. УСЬОГО ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ МАЛЮК НАКОПИЧУЄ В ПАМ'ЯТІ ТИСЯЧІ СЛІВ ЯК РИТМІЧНО,ЗВУКОВИСОТНО ТА ІНТОНАЦІЙНО ОРГАНІЗОВАНІ ЗВУКОВІ ФРАГМЕНТИ.

НАЙПЕРША ПОРАДА ДОРОСЛИМ-БАТЬКАМ:СПІВАЙТЕ НЕМОВЛЯТІ ІЗ САМОГО ЙОГО НАРОДЖЕННЯ. ЩО СПІВАТИ?

КРАЩЕ - ДИТЯЧІ ПІСЕНЬКИ. ЯК СПІВАТИ? ВИБЕРІТЬ ПІСНЮ, І СПІВАЙТЕ ЇЇ НА СОН ПРИИЙДЕШНІЙ, ХОЧА Б РАЗ НА ДЕНЬ, СПІВАЙТЕ. ДАВАЙТЕ ДИТИНІ СЛУХАТИ МУЗИКУ РІЗНИХ ЖАНРІВ: КЛАСИЧНУ, ПОПУЛЯРНУ, ДЖАЗОВУ, НАРОДНУ.

МАЛЮКИ ТА Й ДІТИ 6-7 РОКІВ ДУЖЕ ЛЮБЛЯТЬ, КОЛИ БАТЬКИ ЗНАЮТЬ ЇХ ДИТЯЧИЙ РЕПЕРТУАР, СПІВАЮТЬ З НИМИ РАЗОМ. ВОНИ ЛЮБЛЯТЬ ТОДІ ВИСТУПАТИ У РОЛІ ВИХОВАТЕЛЯ, ПІДКАЗУЮТЬ, НАВЧАЮТЬ СВОЇХ БАТЬКІВ, ЯК ПРАВИЛЬНО ТРЕБА ВІДТВОРЮВАТИ МЕЛОДІЮ, ЯКІ РУХИ В ПІСНЯХ, ОТРИМУЮЧИ ВІД ЦЬОГО НЕАБИЯКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ.

ТОЖ, ЯКЩО ХОЧЕТЕ, ЩОБ ВАШІ СТОСУНКИ З ДИТИНОЮ БУЛИ ШЕ МІЦНІШІ - СПІВАЙТЕ РАЗОМ!

 

 МУЗИКА В ЖИТТІ ДИТИНИ
 1. Використовуйте музичний матеріал в процесі заучування віршів. Спосіб запам`ятовування віршованих текстів на фоні спеціально дібраного музичного супроводу мобілізує увагу дитини, допомагає швидше запам`ятати, а пам`ять отримує додаткове тренування.
2. Корисно за допомогою музичного фону створити в уяві дітей образи природи або об`єктів предметного світу. Наприклад, голоси птахів, журчання водички, шелест листя.
3. Доцільно супроводжувати процес образотворчої діяльності дітей музичними фрагментами, які стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки пожвавлять візуальні образи.
4. Під час проведення ранкової зарядки або інших фізичних вправ музика буде гарним помічником для розвитку рухової активності, почуття ритму та розвитку слуху дитини.
5. Частіше слухайте з дітьми твори всесвітньої класичної музики. 6. Виховуйте любов та повагу до рідної країни на кращих зразках української народної пісенної творчості.
7. Не навантажуйте слух дитини довготривалим прослуховуванням диско –, поп –, рок – , техномузики.
8. Частіше залучайте дітей до гри на дитячих музичних інструментах та іграшках з метою розвитку почуття ритму, музичного слуху та дрібної моторики рук.
9. Співайте разом з дітьми пісеньки, поспівки, потішки, колискові.
10. Намагайтесь добирати музичний матеріал, доступний для сприйняття дитини.

 

  

 

Музика - вид мистецтва, що істотно впливає на формування особистості дитини в дошкільному віці. Вона збагачує почуття та уявлення малюка, сприяє виявленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню навчатися на них грати.
Музичні керівники нашого закладу намагаються звичайне музичне заняття перетворити на захоплюючу подорож, міняючи традиційні завдання для дітей на незвичайні, доповнюючи їх вивченням цікавих, мелодійних пісень, розучуванням оригінальних хореографічних композицій, сучасних таночків, знайомством з муз інструментами та імпровізованою грою на них. Усе це сприяє розвитку фантазії у дітей, збагаченню їхніх музичних вражень, формує у дошкільнят необхідні для життя у сучасному світі якості особистості - мобільність, винахідливість, креативність.

 

ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКО- ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ В РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ                                                                               Муз керівник КСДНЗ№90Плахотнік О.С.
           Невід’ємною частиною вітчизняного музичного фольклору є дитячі музичні ігри, які виконують розвивально-терапевтичну функцію. Дитячі музичні ігри, як правило, синкретично зв’язані з піснями, хороводами, які сприяють трудовому, розумовому, моральному й фізичному вихованню підростаючого покоління. Найбільш доцільне використання музичних ігор в практиці дошкільного виховання. Це своєрідні ігри–змагання з танцювальними рухами, імпровізацією, драматизацією, де має місце синтез слова, руху й музики. У них найбільш яскраво відбиті національні риси і комплексність вираження національного характеру: слово, музика, дія. Отже, розглянемо українські дитячі музичні ігри з точки зору їх розвивально-терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку.   Дитячі музичні ігри – це невеликі музично-поетичні твори, в основі яких лежить розкриття різних життєвих колізій засобами рухових елементів. Дійсно, гра для дитини є основним видом діяльності, суттєвою рисою якої є добровільність. Гра також є стимулом до творчості. Тому дорослим треба дбати про такі умови пропонування ігор дітям, які будуть привабливими для них, враховуватимуть особливості дитячого віку та специфіку вітчизняного музичного фольклору як виду мистецтва.Найдавнішими є хороводні ігри. Вони творять основний компонент календарних обрядів. Раніше, спостерігаючи життя дорослих, діти імітували у своїх іграх календарні і сімейні обряди, виконуючи при цьому відповідні пісні. Значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору та в сьогодення вони є плодами творчої діяльності самих дітей. Історично пов’язаний з підготовкою молодого покоління до дорослого життя, ігровий жанр дитячого музичного фольклору ілюструє дії дорослих, дає найбільш повний вихід емоційної енергії і темпераменту дітей. Практика показує, що сьогодні, ознайомлюючи з циклічними фольклорними творами дітей різного віку, особливо дошкільнята з великим бажанням та емоційним інтересом запам’ятовують обрядові дійства і з задоволенням беруть участь у народних святах, які розпочинаються на початку календарного року. Діти, як і було в давнину, обходять двори із урочисто-піднесеним співом колядок і щедрівок, в яких бажають хорошого майбуття, врожаю хліборобу-хазяїну, зичать йому і його родині здоров’я, щастя, добробуту. Серед традиційних народних дитячих ігор особливо багато рухових, у яких драматизація поєднується із змаганнями – біганням навздогін, наввипередки, пошуком, прориванням кола чи “ланцюга”, що є характерним для веснянок, гаївок, русальних ігор-пісень. Рухові ігри навчають дітей різним видам рухів, допомагають у подоланні навіть деяких фізичних вад. Так, відомі дитячі забавлянки “Ладі, ладі, ладусі”, “Ладки, ладки, посварились бабки”, “Тосі-тосі-тосі”, “Плескаємо, тупаємо” можна застосовувати майже одразу після народження дитини. Вони одночасно спрямовані на розвиток у дітей м’язів верхніх кінцівок і плечового пояса, формування тактильної чуттєвості, координацію рухів, вчать дітей керувати своїми руками й ногами (плескати в долоні, рухати кистями та пальцями, чергувати плескання долонями з тупотінням ніжками) під визначений віршований ритм пестушки. Важливим у таких іграх-забавах є встановлення емоційного контакту між дитиною та дорослими, пробудження у малюка почуття довіри до дорослого.Народ створив безліч ігрових пісень. Особливо багато радості доставляють малюкам ігри з дорослими. Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість твердить: “Який батько, такий і син”. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають необхідний позитивний вплив на дітей. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Супроводжуючи дії з малям словами пісеньки, що радує його, дорослі привчають дитину вслухуватися в звуки мови, сприймати та відтворювати її ритм, окремі звукосполучення і поступово проникати в їхній зміст. Малята з легкістю вивчають їх напам’ять і залюбки декламують (наспівують) під час ігор та поза дитячим колективом. Основними персонажами українських дитячих ігор, зокрема музичних, є птахи та звірі. Це допомагає дорослим зосередити увагу дитини, а лагідний масаж, супроводжуваний веселою невигадливою пісенькою з виразним проголошенням віршованих рядків, викликає в дитини бадьорий, веселий настрій, у чому й полягає терапевтична функція дитячого музичного фольклору. Так, цікавим прикладом, на нашу думку, є дитяча гра-масаж з супроводжуючими дію рухами “Я йшов до баби Варвари”. Дорослий легенько тримає вушка дитини за мочки, робить масаж і примовляє: “Я йшов до баби Варвари. А там зайчик капусту хриц-хриц-хриц! (натискувати на мочки). А я кажу: “Тпруст, тпруст, тпруст!” (розмахувати руками, наче проганяти когось). А він – глиб-глиб, глиб-глиб. (Відтягувати вушка в різні боки, дивитися очима туди-сюди). А я кажу: “Штулюк, штулюк! Штулюк, штулюк!” А він – кікіц-кікіц і покікіцкав у ліс” (вушка відтягувати вгору-вниз-назад). Дитина отримує велике емоційне задоволення від контакту з дорослим, у неї знімається м’язове напруження, розвивається тактильна чуттєвість, слух, відбувається зв’язок між руховою діяльністю і функціонуванням мозку, пізнається рідна мова. Зазначимо, що цю гру-масаж можна проводити з малюком як від самого народження, так і протягом усього дошкільного дитинства.Колискові – найбільший здобуток народної педагогіки за всю історію людства. Вони неподільно з’єднані з практикою виховання дитини з самого раннього віку, створюють сприятливі умови для наступних виховних впливів. Колискові пісні в минулому були тісно пов’язані з найстарішим фольклорним жанром – замовляннями, особливістю яких є збереження подвійності значення слова, його сакрального значення. Вважаємо, що колискові пісні також можна розглядати як дитячі музичні ігри, які допомагають заспокоїти дитину, розслабити її, зняти в неї надлишкову емоційну напругу, у чому полягає їх терапевтична дія. Колискові, як форма народної музично-поетичної творчості, містять у собі великі можливості щодо формування фонематичного сприймання, чому сприяє їх особлива інтонаційна організація (співуче виділення голосом голосних звуків, повільний темп, протягування звуків на розспів, ритмічність погойдування), наявність повторюваних фонем, звукосполучення і звуковідтворення. Звернені до немовляти сповнені безмежної любові, тепла і ніжності слова матері, створюють особливу емоційну атмосферу, а зворушливі лагідні мелодії під ритмічне погойдування колиски, вводять дитину в чарівний світ музичних звуків, тим самим впливають на розвиток музичного слуху, позитивних емоцій, а отже – виконують розвивально-терапевтичну функцію. Слухання колискових пісень сприяє запам’ятовуванню дитиною слів, їх різноманітних форм та словосполучень, мелодії, освоєнню інтонаційності музики. Незважаючи на невеликий обсяг, колискові пісні таять у собі невичерпне джерело виховних і освітніх можливостей. Вслухуючись у слова колискової “Ходить сон”, можна відчути велику материнську любов, ніжність, опіку, побажання дитині здоров’я: “Ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Питається сон дрімоти: “Де будемо ночувати? Де будемо ночувати, довгу нічку коротати?” “Там – хатинка теплесенька, там будемо ночувати, мале дитя колисати.” “Спи, дитинко, колишу тя. Як ти заснеш, не лишу тя. Спи, дитинко, вдень та й вночі, будеш мати сині очі. Сині очі, біле тіло, щоби росло, не боліло. Щоби росло, не боліло ні голівонька, ні тіло. Щоби спало, не плакало. Ой спи, дитя, без сповиття. Мама прийде, повине тя” .Колискові пісні вводять дитину в оточуючий її світ, є активно діючим засобом виховання художнього смаку дитини. Зразки цього жанру характеризують тихе і спокійне звучання, вузький діапазон, що багаторазово повторюється, короткий наспів: “Пішла киця по водицю”, “Котику сіренький, котику біленький”, “Малесенький котку, не роби нам шкодку”, “Киця Мура, де ти була, я гукала, ти не чула”, “Ой на кота воркота, на дитину дрімота”, “Ой ти, коте, не гуди”, “А! А! А ну, коте, люлечки!” Кіт – головний персонаж більшості дитячих колискових. У малого слухача його дії мусять викликати цілком визначене ставлення – осуду чи схвалення. Водночас малюки отримують перші уявлення про “що таке добре, що таке погано”, можна чи не можна так робити. Зображувальні факти, що стосуються звичок та властивостей кота, сприяють розвитку дитячої уяви, тим самим, виконують розвивальну функцію. Деякі колискові пісні, в яких кіт, наприклад, “злизав медочок” чи “вкрав клубочок” подають дитині найпростіші своєрідні “уроки чесності”, мають чітко виражену мораль: “Не вчися, котку, красти, а вчися робити”. Дитячі музичні ігри постійно супроводжуються своєрідними музично-поетичними вставками, які мають своє призначення – попереджують про початок гри, або про якийсь її етап, коментують події тощо. Музичні вставки до ігор – невеличкі однострофічні музично-поетичні твори, які багаторазово повторюються і виконують функцію драматизації дії та її розгортання. Так, наприклад, у музичній грі “Сонечко, дощик та гроза”, музичні вставки постійно зосереджують увагу дітей на зміні рухів і виконанні завдань, діти повинні швидко зреагувати на музичний вступ до пісень “Сонечко” або “Дощик”, починати їх співати, робити відповідні рухи, а на звучанні музичної вставки “Гроза” – сховатися під велику парасолю. Ціль гри: концентрувати увагу дітей, тренувати їх вестибулярний апарат, швидкість реакції та координацію рухів, навчати найпростішим ритмічним рухам, розвивати вміння слухати і розрізняти просту мелодію, що впливає на формування музичного слуху, ритму, пам’яті.Своєчасний розвиток фонематичного слуху, виховання здатності сприймати тонкі звукові розходження готують дитину зазначеного віку до оволодіння мовою. Мова народних пісеньок, утішок лаконічна, образна і багата такими звуковими зіставленнями, що допомагають дітям визначити їх відмінність. Підкреслимо, найчастіше у дитячих ігрових піснях римуються різні за змістом слова, які часто відрізняються лише одним (двома) звуками (тапці-бабці, їв-пік, діда-хліба, тупоче-хоче, пиріжки-замішки), що привертає і концентрує увагу дитини, розвиває її логічне мислення, впливає на оволодіння рідною мовою. Звукосполучення, найбільш важко засвоювані дітьми, у яких багато шиплячих, свистячих, сонорних, раз у раз чуються в дитячих пісеньках, тим самим допомагають подолати мовні труднощі: “Ішли ткачі по деркачі, а за ними Настя”; “Танцювали миші по бабиній хижі”; “Тосі, тосі, лапці, поїдемо до бабці”, “Равлику-павлику, вистави рожки на чотири стожки”. Навчившись розрізняти варіативність забавних для них звукових сполучень, діти наслідують дорослих, починають грати зі словами, звуками, звукоутвореннями, відтворюючи специфіку звучання української мови.Скоромовки, виконуючи функцію гри, також були своєрідними логопедичними вправами, спрямованими на формування правильного, чіткого й виразного мовлення: “Кіт котові каже: “Коте, до комори кадуб вкотили. В кадуб вкинеш капустину, кілька китичок калини”; “Вередували вереднички, що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, ось поваряться варениченьки”; “Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят”. Отже, музичні ігри та музичні вставки до ігор, по-перше, є природним підґрунтям для музично-естетичного виховання дошкільників, формування у них музичних здібностей, що не тільки обумовлює успіхи в музичній діяльності, а впливає на підвищення інтелекту дітей; по-друге, сприяє їх розумовому й загальному розвитку, впливає на формування координації рухів, уміння орієнтуватися у просторі, виховує ініціативність, тренує роботу органів зору, слуху, пам’ять, діти набувають навичок правильного носового та ротового дихання у співі. По-третє, участь у рухових іграх допомагає малюкам вчитися ходити, бігати, повзати, що впливає на нормалізацію роботи нервової системи, а отже, прививаються рухові навички, укріплюється опорно-руховий апарат, з’являється м’язовий тонус, стимулюється розвиток психіки і мови дитини, у чому саме, на нашу думку, і полягає розвивально-терапевтична роль українських дитячих музичних ігор.Засобами українського музично-ігрового фольклору, за допомогою прийому діючої співучасті дітей, легко моделювати фрагменти життя через моделювання гри, пов’язувати реальні взаємини дітей та дорослих з ігровою ідеєю, залучати малят до пошукової діяльності, самостійності, розвивати їхню фантазію, образне сприймання. Широке застосування народних музичних ігор у педагогічній практиці сприяє реалізації основних принципів гуманізації, виявленню уваги, підтримки й поваги до дитини-дошкільника. Таким чином, український дитячий музично-ігровий фольклор посідає особливе місце як у формуванні музично-естетичних здібностей та в духовно-естетичному вихованні дітей дошкільного віку, так і виконуючи розвивально-терапевтичну функцію у формуванні підростаючої особистості дитини.